- поводир
- —————————————————————————————поводи́ріменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
поводир
Смотреть что такое "поводир" в других словарях:
поводир — я/, ч. 1) Той, хто водить кого небудь (перев. сліпого), указує комусь дорогу. 2) Керівник, вожак … Український тлумачний словник
поводир — (той, хто водить когось, перев. сліпого, указує комусь дорогу), поводар, поводата[о]р, повожатий, старчовід … Словник синонімів української мови
дідовід — дідово/д, во/да, ч., діал. Поводир у незрячих … Український тлумачний словник
поводар — я/, ч. Те саме, що поводир … Український тлумачний словник
поводатар — я, ч. Те саме, що поводир … Український тлумачний словник
повожатий — того, ч. Те саме, що поводир … Український тлумачний словник
хлопець — пця, ч. 1) Дитина або підліток чоловічої статі. || Те саме, що син. || Молодий чоловік, юнак, парубок. 2) перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні). 3) заст. Підліток слуга. || заст. Поводир у сліпого … Український тлумачний словник
дідовід — іменник чоловічого роду, істота поводир у незрячих діал … Орфографічний словник української мови
